Міжнародний день студента: Дві історії наших студентів
В Україні налічується кілька мільйонів студентів і понад півтисячі вищих
навчальних закладів. Для багатьох людей студентські роки - це найкращий час
молодості, який вони згадують з посмішкою. Сьогодні учні та учениці вишів
відзначають професійне свято - Міжнародний день студента. Тому ми хочемо вам
розповісти про кількох із них, хто народився у селах Аджамської громади.
Знайомтеся, це Вадим Виризуб. Він народився у селі Аджамка і закінчив Аджамську Загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів.
«Я обрав саме цей Військовий заклад бо це цікава і дуже потрібна, особливо зараз спеціальність. Бо як каже гасло нашого коледжу «Без зв'язку немає управління, без управління немає перемоги», і справжні спеціалісти зараз дуже потрібні ЗСУ тому я прикладаю чимало зусиль для цього», - ділиться думками герой нашої розповіді.
«Вадим обрав цей навчальний заклад ще й тому, що чув, а зараз і впевнився, що тут працюють і навчають справжні спеціалісти своєї справи! А що до самої професії військового, то тут все просто. Зараз дуже непростий час для нашої країни тому, хто як не ми?», - запитує Вадим. І додає, що перекладати обов'язки з одного плеча на інше може кожен, а зробити щось дійсно корисне для своєї країні поспішає дуже мало.
Ще одна студентка, це Єлизавета Єрещенко. Сама вона родом із Херсонщини, бо народилась у селі Іванівка Чаплинського району. Жартує, що когось знаходять у капусті, а її знайшли в кавунах. Згодом доля склалася так, що навчалась дівчина у селі Аджамка.
"Я обрала цей ВНЗ, бо серед мого оточення є спеціалісти та майстри свої справи, котрі свої знання отримали саме там. На мій вибір вплинув вид моєї діяльності: постійна комунікація, бажання бути корисною та чогось навчити", - розповідає Єлизавета. Вона не знає, як складеться життя після закінчення ВНЗ. Питання для філолога, адже треба видумувати цікавий зміст. Хто знає. Каже, "поживемо - побачимо".
"Як показує наш сьогоднішній досвід дистанційного навчання, жити і працювати можна вдома. Але це мене не приваблює", - ділиться відчуттями героїня нашої розповіді. Що ж стосується суму за рідною домівкою, то описує свій стан словами "парадокс дитини, яка рідко бувала в місті". Він полягає в тому, що сум у Єлизавети взагалі відсутній, адже йому немає місця серед потоку, який охопив її життя.
Записала Вікторія Талашкевич, фото надали співрозмовники
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?