Валентина Силкіна: «Більше книжок купую для дітей, вони найбільш активні читачі»
Друкована книга – особливий вид мистецтва, що потребує любові. Хто знайде цю любов, той відкриє для себе інший світ, сповнений яскравими подіями, людськими емоціями та переживаннями. Це вир уяви, у який варто пірнути, щоб отримати задоволення.
Кожна бібліотека зберігає все це на своїх полицях. Що читають нині сільські мешканці і чи не забули вони про «духовну їжу» розповіла Валентина Силкіна, бібліотекарка села Червоний Яр.
- Дуже потребуємо! Це питання завжди актуальне. Особливо книжки потрібні дітям. Вони вже все перечитали, тому хочуть чогось новенького. Приходять в бібліотеку цілими класами, хоча в селі їх у класах по 5, 8 чи 9. Але кожен день приходять. Щоправда, нині канікули, то трохи менше бувають. А коли в школі, то кожного дня в бібліотеці.
- А що читають?
- Фантастику, казки, художню та історичну літературу. І про тварин чи вірші полюбляють. А все інше по шкільній програмі, те, що задають.
- А як на рахунок дорослих?
- Нині вже й дорослі почали більше читати, бо в селі закінчилися сезонні роботи. Днями, голова громади Тетяна Анатоліївна Зайченко передала бібліотеці від видавництва «Зоря» дві книжки, для юнацтва.
- Пані Валентино, чи відбуваються в бібліотеці якісь цікаві заходи для своїх відвідувачів?
- Вже холодно, а бібліотека не опалюється. Тому я проводжу різні заходи у школі. Днями ось, коли відзначали День визволення від фашистських загарбників, ми з дітьми ходили до нашого місцевого ветерана Івана Івановича Озера, вітали його.
Також відзначали День незалежності зі старшими дітками, 7-9-ми класами. Для них я веду літературний гурток.
Заходи проводили і до Дня народження Лесі Українки, Василя Стефаника, відбулася літературна вікторина і в школі, і в бібліотеці. В річницю трагедії у Бабиному Яру відбувся перегляд фільму.
Першого вересня проводили розважальну програму для 1-6-их класів біля школи, разом з Будинком культури, ми чудово співпрацюємо.
- Бібліотека розташована в клубі. Там у нас два кабінети – окремо для дітей і дорослих. Нам встановили нові вікна, тепер треба ще зробити відкоси. Але вже зі стелі сиплеться, її підбивати треба. Але голова громади, Тетяна Анатоліївна, коли приїжджала, казала, що в клубі буде ремонт. Сподіваємося і в бібліотеці також.
- Скільки книжок налічують фонди бібліотеки? Чи є сучасна література?
- Фонд дитячої бібліотеки до 2 тисяч примірників, а доросла – 3,4 приблизно. Сучасної літератури небагато.
- Які маєте плани на осінь-зиму? Вже готуєтеся до свят?
- Наразі готуємося до Дня Святого Миколая. Будемо йти до школи і в садочок. Для них проведемо ігри та конкурси з подарунками. У нас є спеціальний в’язаний чобіт, великий, який ми наповнюємо цукерками. Спонсор – агрофірма «Відродження». Їм величезна подяка. І особисто Федору Згривцю, який нам допомагає. Коли ми звертаємося з клопотанням, Руслан Федорович щороку нам також виділяє по дві тисячі гривень на нову дитячу літературу, сподіваюся, що і цього року він про нас не забуде. Література, звісно, нині дорога, але вона нам дуже потрібна.
- Якої літератури більше купуєте – дитячої чи дорослої?
- Більше купую для дітей, вони найбільш активні читачі. В минулому році на конкурсі «Книгоманія», наш читач зайняв друге місце в районі. То він після цього так захопився історичною літературою, що досі відірватися не може.
- Я тут народилася. А вчилася в училищі на плиточника-облицювальника. Коли закінчила, вийшла заміж. А тут в селі Червоний Яр якраз знадобився бібліотекар. Головою тоді був Василь Голованов і мій чоловік звернувся до нього з проханням дати мені роботу. Тож, мене взяли бібліотекарем і направили спеціально навчатися в Олександрію. Я вступала, коли була дитина маленька, а чоловіка вдруге забрали в армію, тож малечу залишала свекрусі, а сама навчалася. Не просто було. Та в той час «мішками» читала книги.
- Чи до душі вам ця робота?
- Звичайно. І працюю бібліотекарем я вже 35 років.
- Чого нині не вистачає бібліотеці села Червоний Яр, окрім ремонту приміщення?
- Бібліотеці не вистачає тепла та інтернету. Я приношу з дому ноутбук, бо треба все друкувати. В селі навіть зв'язок поганий – щоб поговорити по телефону, вискакуєш на вулицю і шукаєш місце, де чутно.
- Окрім бібліотечної справи чимось ще займаєтеся?
- Я касир у Вуличному комітеті ветеранської організації. Нас там усього 11 осіб. Збираємо кошти на допомогу, кому потрібно.
- Виходить, що окрім основної роботи ви маєте ще й соціальне навантаження?
- Можна і так сказати. Не так давно у нас в селі, біля клубу, відбулася виставка творів місцевих майстринь, у нас вони дуже гарні роботи з бісеру роблять. Я збирала ці роботи. Ми їм дякували і подарунки вручали. А вишивки мали можливість придбати усі бажаючі. І на «АгроЕкспо» ми їздили, там теж робили виставку рушників від громади.
Записала Ася Цуркан
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?