Брати повернулися – село ожило: Подяка водіям рейсового автобусу «Кропивницький-Червоний Яр»
Про двох братів-водіїв з Аджамської
громади нашому виданню розповіла Вікторія Ступнікова, керівниця Червоноярського
сільського Будинку культури, коли, в черговий раз, ми звернулися до неї за
інтерв’ю.
Під час розмови з кореспондентом, пані Вікторія сказала: «Хочу,
щоб ви написали статтю про наш рейсовий автобус – «Кропивницький-Червоний Яр».
Хотілося б цим хлопцям подякувати. У нас були різні водії, змінювалися часто.
Але про цих хочу розказати, це два брати-АТОшники – Василь і Віктор Городецькі.
Як вони пішли в АТО, на їх місце прийшли інші, але якось вони не прижилися. А
як брати повернулися, таке враження, що село ожило. Мій онук постійно їздить у
Кропивницький з Червоного Яру цим рейсовим автобусом. І я навіть не хвилююся за
нього. Я телефоную Віктору Петровичу і кажу: «Там, на «Зірці», стоїть мій
онук». А він відповідає: «Не хвилюйтеся, заберемо». І я спокійна, бо знаю, що
він його точно забере. Можу навіть сказати, що коли в онука грошей немає, все
одно спокійна, що заберуть. От хочеться, щоб про таких людей знали. Вони удвох
разом пішли в АТО і цілий рік там пробули. Гарні, чуйні хлопці, на них завжди
можна покластися, в будь-яку хвилину, вони ніколи не підведуть, завжди
підтримають і виручать. Добряки вони. Навіть, коли ближче до хати просиш
заїхати, бо сумка тяжка, ніколи не відмовлять. Таких людей мало, а своїх героїв
треба знати в обличчя».
- Вікторе Петровичу, ви з братом давно працюєте водіями рейсового автобусу?
- Ми раніше працювали в автобусному парку, коли він ще був державним. А тепер це приватне підприємство «Автотранс».
- Через які населені пункти пролягає шлях автобусу «Кропивницький-Червоний Яр», яким маршрутом возите пасажирів?
- Ми проїжджаємо Веселівку, Аджамку, Кропивницький, Червоний Яр.
- Скільки разів на день курсує автобус?
- Двічі на день.
- Як водій зі стажем, що можете сказати про стан сільських і міських доріг?
- Зараз стало трохи краще. Держава починає налагоджувати роботу в цьому напрямку. Я от поїхав зараз у відрядження – повіз людей в Тернопільську область на Дністер, то у нас на Кіровоградщині, скажу я вам, ще й нічого такі дороги. А тут на Хмельниччині і Тернопільщині геть погані.
- Вікторе Петровичу розкажіть трохи про себе? Ви проходили службу в зоні АТО. Як туди потрапили?
- Це була перша мобілізація після Майдану, 22 березня 2014-го року. Як тільки Майдан почав розходитися, нам з братом прийшли повістки у воєнкомат. Сказали на збори на 10 днів, а потім на 45. А потім затягнулося на цілий рік. І були ми там разом з братом. Перед службою в зоні АТО, коли у 2013-му році автобусний парк розпався, я пішов працювати на підприємство «Креатив». А в 2015-му знову трохи тут працював. А потім повернувся на автобусі перевезення і досі тут працюю.
- Багато людей нині користуються рейсом автобусом? Місця вистачає всім?
- До карантину було краще. Але вже знову пасажири починають додаватися. Як після карантину виїхали, то взагалі людей майже не було, всі порозбігалися, полякалися, добиралися приватним транспортом. А тепер все налагоджується.
Записала Ася Цуркан
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?