Ольга Арсієвич: «Якщо телефон не можна забрати, значить треба використати його на користь»
Креативні та прогресивні вчителі будь яку ситуацію намагаються
використовувати на користь дітям. Для них дистанційне навчання не проблема.
Вони самі готові вдосконалюватися та пізнавати щось нове, щоб допомогти колегам
та зацікавити дітей. Такою є Ольга Арсієвич, вчителька Аджамської школи, яка
вважає цифрову освіту важливою для кожного сучасного педагога.
- На дистанційному навчанні, цього року, у нас діти були лише два тижні. Це кропивницькі школи дуже довго вчилися на дистанці, а у нас восени був тиждень, коли захворіли двоє діток, а потім ще в січні, коли весь район був на дистанційному навчанні. Все решта часу ми працювали в стандартному режимі. Я проводила он-лайн уроки, діти виходили на зв'язок. Не всі, але ті, які хотіли вчитися, знаходили можливість.
- В чому плюс дистанційного навчання для вас, як для вчителя?
- В чому плюс для мене? Під час дистанційки я можу використати більше можливостей он-лайн. Тепер є багато сервісів хороших, які можна задіяти для викладання матеріалу. Часом навіть в школі я цього зробити не можу, бо в мене немає окремого кабінету, де є, наприклад, інтерактивна дошка, підключена до мережі інтернет. Тому в школі я можу використати лише вільний кабінет інформатики.
- Що Вам допомагало у викладанні предмету дистанційно?
- Я собі спеціально купила графічний планшет, на якому можу писати і все бачити точно так, як на дошці. Ускладнень це не викликає.
- Почалося літо. Зазвичай, у школах раніше працювали оздоровчі табори. Як цього року?
- Стосовно літнього періоду, то через карантинні вимоги ми не маємо змоги організувати літній табір. Раніше всі діти були разом – на спортивному майданчику, наприклад, або в спортзалі чи ще десь. А нині це неможливо зробити.
- Чи були вчителі більш готові цього року до дистанційного навчання? В моральному і технічному плані?
- Звичайно. По-перше, гаджетів більше стало, як у вчителів, так і в дітей. Я придбала графічний планшет і це значно полегшило роботу. Якщо якийсь предмет можна розказати он-лайн, то математику треба весь час писати, пояснювати, показувати. Писати мишкою – це досить не зручно. Тому зважила всі за і проти, начебто це і дорога покупка, але на користь. По-друге, держава таки краще подбала про навчальний процес – більше з’явилося он-лайн уроків, прямо гарних таких. Коли я передивляюсь відео і розумію, що я б не пояснила краще, беру цей урок і показую дітям. Якщо виникають питання, ще раз пояснюю. У мене з цим проблем немає. З інформатикою взагалі ніколи проблем не було. На днях я проходила тест щодо цифрової освіти для вчителів у сервісі «Дія». Це не курси, це перевірка знань в цілому. Тест складнуватий, багато питань, що вимагають знань з різноманітних сервісів, про деякі я навіть не чула і не знаю, як вони використовуються, бо не мала змоги ними користуватися. І виявилося, що маю найвищий рівень. Тому складнощів дистанційно навчати у мене не було. Рівень цифрової грамотності високий. Але не знаю, як іншим вчителям.
- Як з цим справлявся педагогічний колектив – нові програми, додатки, сервіси?
- У нас в школі діяла динамічна група, я була її керівником. Ще восени, коли розуміли, що може бути часто дистанційне навчання, проводили заняття для вчителів, вчили їх користуватися різними сервісами. Вчителі приходили зі своїми гаджетами і пробували виконувати різні завдання. Ми розуміли, що вчителям треба допомога, аби легко увійти в дистанційне навчання.
- Пані Ольго, який у Вас педагогічний стаж? Порівняйте ставлення учнів до навчання раніше і тепер? Чи не заважає навчальному процесу захоплення гаджетами?
- В школі я працюю вже 19 років. Завжди були такі учні, які хочуть вчитися і які не хочуть. Якщо дитина не хоче вчитися, то там вже, як би ти не намагався зацікавити, все одно нічого не вийде. Навіть, коли я намагаюся використовувати цікаві форми роботи, деякі кажуть – не хочу. Я відповідаю – спробуй, це цікаво. Коли примушує, їх це затягує. А загалом складно зацікавити. Проблема в гаджетах, звісно, є. Раніше на перервах вони бігали на вулиці, а тепер сидять в телефонах. На уроках теж можуть гратися під партою. Зауваження допомагає ненадовго.
- Яка роль батьків у навчальному процесі, на Вашу думку?
- Деяким учням дуже не вистачає контролю з боку батьків. Ті, які зацікавлені, не залишаються байдужими. Я завжди прошу батьків – не треба робити за них, вони розумні – самі зроблять, просто проконтролюйте. Те, що напишуть, я з ними розберу, визначимо і виправимо, де помилки. Просто треба трошки приділити їм увагу.
- А що самі діти кажуть про дистанційне навчання – їм цікаво?
- Кажуть, що цікаво. Я почала використовувати завдання, які можна дати через телефон. Якщо телефон не можна забрати, значить треба використати його на користь. Я просто даю завдання – заходимо на сервіс і годуємо вівцю. А як її нагодувати, питають? Кажу, якщо правильно виконаєте завдання, значить вівця буде нагодована. Діти задоволені, працюють. Завжди хочеться залучити дітей, щоб їм було цікаво навчатися, але матеріальна база не завжди дозволяє.
- На Вашу думку, самоосвіта для вчителя важлива?
- Безумовно. Нам треба щороку проходити не менше 30 годин підвищення кваліфікації. У мене за останній навчальний рік їх 247. Я вже зупинилася, бо часу багато віднімає. Але це дуже цікаво, для себе можна знайти багато корисного. Зокрема, по дистанційному навчанню я пройшла 3 чи 4 курси, точно вже не пам’ятаю. Для того, щоб навчити інших, треба вміти самому. Щоб потім розказати колегам і показати. Тут самоосвіта, в першу чергу, потрібна, щоб розвиватися.
Спілкувалася Ася Цуркан
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?