Вхід

​Леся Українка в Єлисаветграді та Аджамці - спогади Миколи Левитського - рік 1913

21.01.21 10:00
Новина

Крім того, що вже писалося про Лесю Українку, мені хотілося б підкреслити ще одну рису чудової, чистої душі нашої Лесі Українки, про яку громадянство мабуть цілком і не знає, яка буде дорога українським кооператорам,— а саме, про велику симпатію її до спілкової, кооперативної справи взагалі. В цьому я нераз мав нагоду переконатися з розмов з Лесею Українкою, при зустрічах наших з нею.

Вона завжди з великою щирістю і теплотою висловлювала свою прихильність до кооперативної справи. Але її симпатія щира до кооперації виявлялась не тільки в розмові. Один факт переконав мене і взагалі може ясно показати, як щиро цікавилася вона кооперацією. Ми всі знаємо, що вона сердешна цілий вік свій страждала — хворіла тяжко і мимоволі спогад її викликає образ мучениці... Їй тяжко було й ходити, а не то що пускатися в далеку подорож.

І от, не дивлячись на це Леся Українка обіщала мені, що приїде до нас в Херсонщину подивитися на спілки. Я був дуже радий цьому, зарані дякував їй, але знаючи, яке це тяжке для неї завдання, тим більше, що прийдеться ще й на конях їхати скілька десятків верстов, я мало надіявся бачити нашу золоту Лесю Українку в себе та в спілках.

Коли якось дають мені знати мої домашні, що приїхали до нас якісь дві баришні та питають мене.

Вихожу і од радости сам собі не вірю - на звощику сидить Леся Українка з сестрою своєю і так славно, приязно усміхаються обоєчко. "А ми до вас, Мик. Вол.,— а що мабуть і несподівались?" Я був невимовно радий.

Спочивши трохи, ми поїхали в ближче село - в Аджамку, де була тоді хліборобська спілка. Там переночували у приятеля спілок священика о. Олексія Коцаря, а на другий день їздили у поле, де працювала хліборобська спілка.

Я ніколи не забуду з яким щирим і живим зацікавленням віднеслася Леся Українка до спілкової справи,— як вона роспитувала про хазяйство і життя спілок взагалі і цікавилася подробицями спілкової організації.

Багато людей добрих перебувало у мене з приводу спілок, але приїзд до спілок Лесі Українки—це такий дорогий момент в моїм життю, якого я ніколи не забуду.

З того часу всякий раз, коли ми зустрічалися з Лесею Українкою, ми з радістю згадували про подорож ії в нашу Херсонщину.

Симпатія Лесі Українки до кооперативної справи пригадала мені про те, що з цього боку вона приєдналася до багатьох видатних українських діячів і письменників, тепер вже теж покійних, які теж з живою симпатією ставилися до кооперації, як я мав нагоду особисто переконатися.

А іменно: Кропивницький, Карпенко-Карий, який як відомо, спілкову справу взяв за основну тему одного з своїх творів, („По над Дніпром"), Рильський, Грінченко, Антонович, Лисенко і Коцюбинський всі вони дуже цікавилися і завжди з великою симпатією відносилися до кооперації.

Симпатія до кооперації це дуже характерна і відрадна риса душі наших видатних людей. Хоч воно і цілкок зрозуміло: глибоко демократична справа, на чолі якої стояли згадані видатні люди, повинна будуватись на підставі демократичних ідей, до яких з певним правом належить і кооперативна ідея і справа. Тим більше не могла не симпатизувати кооперації така справжня демократка, як Леся Українка.

Микола Левитський.

Єлисаветрад.

[Подаю за першою публікацією - газета “РАДА” - 1913 - № 173 - с. 2 - НАД СВІЖОЮ МОГИЛОЮ].

***

Золотих не хочу лаврів, -

З ними щастя не здобуду.

Як я ними увінчаюсь,

То поетом вже не буду.

Не поет, у кого думки

Не літають вільно в світі,

А заплутались навіки

В золотії тонкі сіті.

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

Леся Українка "Давня казка(уривок)"

Леся Українка до Драгоманової-Шишманової Л.М.

Київ, 1(13),ІІ, 1897

*****
Люба Лідочко!

Люди приходять, приносять книжки, розказують сплетні. Таким способом я знаю, що на світі не все так тихо, як у моїй хаті.

А propos у нас на Різдво був самий модний чоловік "устроитель земледельческих артелей" п. Левитський, чоловік інтересний енергією і отсутстві[є]м всякого нам так рідного гамлетизма. Його віра в своє діло заражає просто тим більше, що ся віра основується на фактах. Я посилаю Вані "Артельный договор" Левитського (по сьому типу устроєно 85 артелей в Катеринославській губ[ернії]*) з просьбою показати його всім, хто інтересується такими ділами, і прислати мені, або просто Ле[витському] (Елисаветград Екатеринославской губ[ернии]) відомості про економічний стан в Болгарії і про кооперативну справу в ній. Впрочем прислать певне трудно, отже просимо указать бібліографію, хоч би і неповну. Може б се згодився зробити напр[иклад] п. Мінцес, яко спеціаліст. З сього була б користь і для нас і для вас.

У нас всі здорові, тільки в Оксани трошки болить горло, але то хутко пройде. Мама недавно [2 лютого 1897 р.] устроювала вечер в память Надсона в Литерат[урном] Общ[естве], вечер удався, хоч потім було не без "брани" в газетах. Написала б тобі ще що більше, та якось я останній талант епістолярний сгубила.

Ваша Леся.

******). Можливо, Катеринославську губернію названо помилково, оскільки сільскогосподарські артелі М.Левитського створювалися в Олександрійському повіті Херсонської губернії (нині - територія Кіровоградської обл.).

Джерело: Олександр Чуднов

Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар:

Епіцентр подій

Свіжі коментарі