Ольга Харченко: «Хочеться, щоб села не зникали, а розвивалися»
Новообрані депутати і депутатки територіальних громад, що після місцевих виборів починають чи продовжують об’єднуватися, мають багато роботи на наступні п’ять років. Від них залежить розвиток кожної території. Чи зможуть вони скористатися можливостями, що дає децентралізація, покаже час.
- Ольго Іванівно, Ви вперше стали депутаткою, чи вже маєте такий досвід?
- У мене це вже друге скликання.
- Розкажіть про Аджамську громаду, який нині стан справ?
- У нас громада, звичайно, не дуже велика створилася, в основі з селом Аджамка. Ми ще не зовсім знайомі з тими питаннями, які хвилюють інші села. Але ми вже думаємо про стан доріг, можливість створення робочих місць. Інфраструктура невелика і її треба розвивати.
- На Вашу думку, чи реально розподіляти бюджет, враховуючи потреби віддалених від центру сіл, адже їх мешканці хвилюються і вважають, що фінансування на розвиток маленьких територій не вистачатиме.
- Чому вони так думають? Ми переймаємося за всі села нашої громади, хочеться, щоб вони не зникали, а розвивалися. Тому, ми будемо прислухатися до того, що їм потрібно і допомагатимемо.
- А що можете сказати про перспективи розвитку самої Аджамки? Чи реально тут налагодити якесь виробництво, тим самим створивши робочі місця?
- Звичайно! У нас великі перспективи. З часом, ми можемо, наприклад, відкрити тут пекарню.
- Вона була в Аджамці раніше?
- Так, колись була. Так можемо створити нові робочі місця. Можемо відновити комунальне господарство, яке колись у нас теж було. От нам вже вдалося, за період минулого скликання, свторити бригаду з прибирання території. Але хотілося б, щоб існувала не тільки ця бригада, а була, наприклад, ще й з ремонту електрики, сантехніки. У нас село розвивається, як і місто. Майже в кожного вже є в хаті сантехніка. От такі спеціалісти потрібні, щоб місцевим мешканцям було до кого звернутися. Раніше наше село, як і більшість в країні, було збіднілим, в людей не було грошей на ремонти будинків. Зараз трішки краще стало жити, тому односельці почали ремонтувати свої помешкання. Тож, можна було б створити бригаду, яка б надавала різні ремонтні послуги, а гроші йшли б у бюджет. От дивіться скільки можна створити нових робочих місць.
- Чого зараз критично не вистачає вашій громаді?
- Наше болюче місце - лікаря, її треба розширювати.
- Що Ви маєте на увазі? Розширювати територіально - більше приміщень, обладнання чи нестачу спеціалістів?
- Якраз місця у нас багато. Але, свого часу, в нас забрали лабораторію, флюрограф, а все це треба відновлювати, щоб люди не їздили за цим хтозна куди. От нині, щоб здати аналізи, треба їхати в районну лікарню. Треба витратити на цей процес два дні - спочатку здати, а потім ще раз поїхати, щоб забрати. Тож, нам потрібна лабораторія тут, на місці. Щоб можна було піти здати аналізи і одразу звернутися до лікаря.
- Держава подовжує процес децентралізації, стверджуючи, що це безпосередньо впливає на розвиток територій. На вашу думку, в ній більше плюсів чи мінусів для громад?
- Я думаю більше плюсів. У нас тепер багато можливостей для розвитку території.
- Виросла я в Аджамці. Тут закінчила середню школу і працювала в колгоспному дитячому садочку. Вступила до педінституту, закінчила математичний факультет і повернулася до рідної школи. Працювала недовго – в 90-ті роки почалися зміни, скорочували штати. А оскільки я працювала вихователем групи продовженого дня, то перша потрапила під скорочення. Ну і так я вже й не повернулася до школи. В 1993-му році народила доньку, тож в подальшому присвятила себе вихованню своїх дітей. А в 2015-му році мені запропонували балотуватись в депутати і я пішла, вважала це за потрібне, щоб зробити власний внесок у розвиток села. І я думаю, що за ці п’ять років ми багато чого зробили.
- Якщо Ви вже почали про це говорити, розкажіть, будь ласка, чого ж було досягнуто за минулу каденцію?
- Ми відновили багато доріг, вже немає тих великих і глибоких ям, які були раніше в Аджамці. Майже всі дороги відремонтовані, не на відмінно, але в хорошому стані. Ми насадили парк, відновили його. Власе, це найперше, що зробила Тетяна Анатоліївна Зайченко, коли була обрана сільською головою Аджамки. Встановили 11 зупинок, відновили вікна в школі, сантехніку, і пишаємося цим. Були відремонтовані дитячі садочки. А особлива гордість за відремонтовану музичну школу. Це було надзвичайно болюче питання для нашої громади. Довго думали, розвалити її чи відремонтувати. На щастя, вдалося все ж таки відремонтувати. Як і місцевому поліклініку, що була в дуже поганому стані.
- Все це було зроблено за бюджетні кошти? Чи шукали меценатів?
- Майже все за кошти сільського та районного бюджетів.
- Ольго Іванівно, а яка ситуація в селі з соціальними працівниками. Чи є вони взагалі, чи потребує громада їхніх послуг?
- Звичайно є. Ці жіночки доглядають за людьми похилого віку. І потреба дуже велика в їх послугах. На жаль, молодь з сіл повиїжджала і її треба повертати в село, заохочувати, створюючи нові робочі місця. Нині залишилися, в основному пенсіонери, вони потребують підтримки та допомоги.
Записала Ася Цуркан, фото із Фейсбук-профілю героїні розмови
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?