​Руслан Чулак: «Щоб молодь йшла на контакт – треба щось робити для цього, а не сидіти на місці»

11.12.20 10:00

У багатьох древніх народів світу було безліч схожих ігор на сучасний футбол. До сьогодні ця гра захоплює азартом, витримкою гравців, захоплюючими емоціями вболівальників. І якщо є бажання поганяти м’яча, то неважливо хто ви, скільки вам років і чим ви займаєтеся.

Шукайте однодумців і отримуйте задоволення від гри, через яку шаленіють в усьому світі. Саме так зібралася футбольна команда у селі Веселівка, яку тренує Руслан Чулак. Про свою команду розповідає з особливим теплом та оптимізмом.

Руслан Чулак
Руслан Чулак
- Пане Руслане, футбол пов'язаний з вашою професійною діяльністю чи для вас це просто хобі?

- Я прийшов працювати у Веселівське НВК у 2016 році вчителем фізкультури. Познайомився з місцевими хлопцями і нас об’єднала ідея створити футбольну команду. Адже треба розвивати спорт в селі, підтягувати молодь нашу в цьому напрямку, стаючи особистим прикладом. Вони мають усвідомлювати, що треба займатися спортом, а не всілякими дурницями.

- Якого віку гравці у команді?

- У нашій футбольній команді грають дорослі хлопці. З 16-ти років до нас приходять. Це, скажімо, хобі для них. Починають займатися футболом, бо хочуть розвиватися.


- Команда тренується у Веселівці? Якщо в селі є стадіон, то в якому він стані?

- У Веселівці ми відбудували стадіон у 2018 році, відновили його функціонування. Там приймаємо матчі. Спочатку матчі Кропивницького району, а нині перейшли в чемпіонат Соколівської територіальної громади.

- Граєте тільки на районному рівні чи ще й на виїздах?

- Тільки по району. Для іншого у нас немає відповідного фінансування. Все тримається на ентузіазмі та на власних коштах. Звісно, вже у нас почали з’являтися меценати, є люди, які нам допомагали в певних моментах - це і закупка форми, і допомога з відновленням стадіону. Але тут грає велику роль навіть звичайна моральналюдська підтримка.


- Пане Руслане, а як на рахунок підтримки місцевої влади? Чи є зацікавлення у розвитку вашої команди?
-
Одного разу, років два тому, було виділено 10 тисяч, а згодом ще 4 тисячі на нашу команду. Але, в основному, нас підтримують меценати.

- Як тренуєтеся зараз, в умовах карантину?

- Зараз, в основному, не тренуємося, все зупинено, поки що зробили паузу.

- Пане Руслане, з огляду вже на свій власний досвід, що можете сказати про розвиток спорту в селі загалом? Чи потрібна це справа і чи реально цей напрямок розвивати саме в сільській місцевості?

- Однозначно, спорт в селі має бути. Головне зацікавити молодь. Яким чином це відбудеться - то вже у кожного свої методи роботи. Коли молодь зацікавиш, вона йде на контакт, просто треба щось робити для цього, не сидіти на місці.

- Є в команди власні традиції, забобон якихось дотримуєтеся?

- Щодо забобон, то це в кожного футболіста більш особисте. У когось гетри мають бути певного кольору, у когось ще щось. А от що стосується командних традицій - то вони поки що формуються, у нас все ще попереду. Знаємо таку традицію – коли з’явился нова форма, перший раз у ній треба обов’язково програти, а потім почне щастити далі. Не надто ця традиція справдилася для нашої команди, бо першу гру таки програли, а далі не так вже й щастило. Отака от історія у нас була.


Записала Ася Цуркан, фото надав співрозмовник



Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар: