Історія села Червоний Яр
Про заснування села Червоний Яр достеменно говорити зараз важко. Під час численних пожеж у Єлисаветграді багато документів втрачено. Але в історії Спасо-Преображенського храму в Кропивницькому та на сторінці міста Клинці Брянської області в Вікіпедії вказується, що село засновано в 1755 році вихідцями з Клинців, згідно рапорту по начальству Коменданта фортеці Св. Єлизавети. Відомий історик В. Кабузан в своїй монографії «Заселення Новоросії» вказує, що розкольницька слобода Красноярська була заснована в 1764 році. На карті Новоросійської губернії 1767 року вже бачимо слободу Красной Яр.
В 1774 році у Єлизатградській провінції з науковою експедицією перебував Антон Гільденштедт, вчений Петербурзької Академії наук. У своїх записках, опублікованих у «Єлизаветградському віснику» у 1889 році, він згадує про розкольницьку слободу Красний Яр, при якій цибулівський лісник заклав ліс з дубів та кленів. Також вчений вказує на особливості побуту розкольників. На відміну від українців вони орють кіньми, а не волами, неохоче ділять сім’ї і живуть великим родинами, що дає можливість легше переживати важкі роки. Жінки мають більше прав при прийнятті господарчих рішень. Крім вівса, ячменю, жита та пшениці розкольники вирощують льон та коноплі. З плодових дерев вирощують яблука, груші, вишні, сливи, абрикос, окремі дерева персиків, айви, волоського горіха та винограду. Розповсюджено бджільництво у колодах. Погода не завжди сприятлива – бувають посухи і пізні приморозки.
Скоріш за все поселення було великим, але воно було практично знищено під час останнього набігу кримських татар, очолюваних ханом Кирим-Гереєм в 1769 році, коли територія навколо фортеці Св. Єлисавети була спустошена. Родич М.Грушевського Сергій Шамрай вказує на втрати села Красний Яр у 1806 чоловік.
Що стосується назви села, то згідно словника В.Даля «красний» крім кольору означав раніше ще і «гарний», «красивий», «славний», «чистий», «повернутий на південь, сонячний бік». Всі ці значення підходять, а в селі існує легенда про червоні маки, які цвіли у яру, коли прийшли перші поселенці.
Красним Яр був до кінця 20-х років ХХ століття. Цікаво, що у книзі підполковника Армії УНР Олександра Доценка «Зимовий похід» описується, що 5 і 6 лютого 1920 року в Красному Яру був штаб командуючого Запорізьким Військом Отамана Омельяновича-Павленка. Тут наводяться два його накази по Війську Запоріжському, де місцем видання наказу значиться Красний Яр. Так тоді називали наше село навіть українці (книга видана у Варшаві українською мовою).
У 1917-1920 роках Красний Яр пережив бурхливий період політичних перемін і лихоліття громадянської війни. З березня 1917 року – Українська народна Республіка, з січня-лютого 1918 року – радянська влада, з березня 1918 року – австро-німецька окупація, з квітня 1918 року Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, з листопада 1918 року Директорія УНР, з січня-лютого 1919 року – знову радянська влада, у травні 1919 року – григор’євці, махновці, у червні – знову більшовики, із серпня – денікінці, і тільки у січні-лютому 1920 року вже остаточно встановлюється радянська влада. В тридцяті роки Червоний Яр пережив голод, як і всі навколишні села. Пройшов колективізацію. В селі було створено два колгоспи: «Красный путь» та ім. Молотова, які обслуговувала Мошоринська МТС.
В сорокові роки село пережило війну, голод і відбудову. На свято Перемоги біля обеліску загиблим червоноярцям сільський Голова традиційно зачитує імена 133 загиблих наших односельчан у Великій Вітчизняній війні. Це імена зазначені в Книзі пам’яті України, виданій у 1995 році. Пошукова група учнів Червоноярського НВК здійснили пошук у об’єднаній базі даних «Меморіал» і знайшли ще більше 20 наших односельців незазначених у цій Книзі, які загинули або пропали без вісті.
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?