Коли один в полі воїн: Розмова з Маргаритою Шпак, фельдшеркою села Червоний Яр
Фельдшерсько-акушерський пункт
важлива одиниця села, адже фактично покликаний замінити лікарню. Особливо цінною
і актуальною його робота є зараз, у часи пандемії. Про особливості роботи ФАПу у
селі Червоний Яр розповідає Маргарита Шпак, яка працює тут фельдшером вже 28 років.
- Найскладніше те, що недавно сталось масове скорочення штатів і залишилось по одній людині на ФАП. Населення нашого села велике, працюється важко. У мене по картках, по людях, котрих я обслуговую, 644 людини. А я одна. Що можна сказати? Дуже важко... Виклики по людям- наші, обслуговування населення - наше, починаючи від дітей з пологового будинку і до людей з інвалідністю. Виявляємо людей з гіпертонією і цукровим діабетом, ставимо їх на облік. Тобто, виходить та сама амбулаторія, тільки без лікаря. Взагалі, медиком бути дуже важко. Треба, щоб було покликання до медицини. Якщо буде покликання - буде робота йти. А якщо ти просто вивчився на медика, а покликання нема, то працювати не зможеш.
- Унікальність Червоного Яру в тому, що село має власну швидку допомогу. Розкажіть про те, як вона з'явилась та як працює?
- Так, це була моя ініцатива. Два роки тому, коли починалась реформа децентралізації, мене запросили на сесію і я сказала: «Чому б у нас не зробити громаду?» У нас є вся своя інфраструктура: школа, ФАП, соціалка... Треба їх тільки посилити, наприклад, купити машину швидкої допомоги, щоб усю майбутню громаду забезпечувати, і вперед. Депутат районної ради Віталій Васильовичпочув цю пропозицію і на наступний рік почалось перечислення коштів. Тепер нам з власною машиною набагато простіше: можемо і людину, в разі чого, у місто відвезти і так проїхати селом, наприклад, по дітях. Тому я дуже цим задоволена, бо в інших селах такого немає.
- Раджу менше знаходитись у приміщенні. Якщо спілкуватися з кимось, то на свіжому повітрі, на вулиці. І, звичайно, мити частіше руки, не доторкатись носу і слизистих оболонок. Бо, наприклад люди торкаються за вхідні ручки в магазині, транспорті, потім торкаються очей, носу і, відповідно, віруси осідають. Із своєї практики та спостережень можу сказати, що COVID здається мені якоюсь ускладненою формою коклюшу. Я вважаю, що нам не треба чекати поки Китай, Нідерланди чи Бельгія зроблять вакцину. У нас прості лікарі бачать більше практики. Ми це виявляємо, працюємо з цим, бачимо розповсюдження. Якби хоча б розробили комбіновану вакцину від грипу і коклюшу, то я думаю, що вона, з великою долею ймовірності, створила б імунітет і було б набагато менше хворих.
Записав Олександр Нікітін, фото – Вікторія Талашкевич
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?