Згадаймо тих, ким пишається громада!

01.10.20 11:13

Наприкінці вересня в Україні відзначали День партизанської слави. Кожна громада, велика чи маленька, має своїх героїв, імена яких викарбувані історією і якими пишаються нащадки.

Аджамська сільська бібліотека на своїй сторінці у Фейсбук згадала партизана-земляка та його подвиги:

"Ми пам'ятаємо. Ми пишаємось.

22-ВЕРЕСНЯ ДЕНЬ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ

Спогади Линченка Марка Пилиповича рідного брата Дмитра Пилиповича, одного з організаторів підпільно-диверсійної організації в с. Аджамка під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.

«Линченко Дмитро Пилипович народився 1920 року в бідній селянській родині.

Батько Линченко Філіп Еніфановіч (1898-1932 р.н.) християнин, учасник громадянської війни, мав авторитет серед селян.

Мати Линченко Ірина Павлівна (1900-1990 р.н.), християнка, в 30 років залишилася вдовою з чотирма малолітніми дітьми, завдяки їй і бабусі Євдокії Іванівні, матері нашого батька, ми пережили голод 1930-1933 рр. хоч і голодували, але залишилися живі.

Мій брат Дмитро навчався в початковій школі, яку у 1938 р. закінчив з гарними оцінками. З 17 років навчаючись у школі він одночасно працював обліковцем тракторної бригади, допомагав нашій родині матеріально. В 1939 р. брат був призваний в Червону Армію, де служив м. Хмільник та м. Старокостянтинів в артилерії. З початком Вітчизняної війни з перших днів брав участь в бойових діях. Своїми знаряддями зруйнував кілька німецьких танків і багато живої сили противника.

Спочатку війна, розпочата без оголошення, для нас була невдала. Ми несли великі втрати в 1941 р. в боях, 6-а і 12-а Армії були оточені.

Брат був поранений в бою. Група бійців вирвалася з оточення і допомогла братові дістатися до Кіровограда, потім до родичів в Веселівку, а пізніше доставили в Аджамку.

Завдяки міцному здоров'ю і допомозі місцевих медиків він відновив здоров'я. З перших днів в Аджамці брат веде роз'яснювальну роботу серед населення, стверджує, що успіхи німців тимчасові, і вони будуть вигнані з нашої Землі.

На окупованій території німці встановили фашистський терор і за найменший опір був розстріл.

І тільки справжні патріоти продовжували вести боротьбу, проводити роботу і організовувати людей.

Брат з перших днів, перебуваючи в Аджамці почав вести роботу по створенню підпільно-диверсійної групи. Він в колишньому колгоспі організував групу з 200 чоловік, значну частини місцевого населення. Військовополонені жили в гуртожитку і працювали в громадському дворі. (колгосп "8 березня"). Як кадровий військовий, брат, був визнаний керівником. Група почала проводити роботу по встановленню зв'язку з партизанським загоном. Зв'язок був встановлений з партизанським загоном ім. Ворошилова.

Члени групи проводили бесіди з населенням, поширювали газети, отримані з Кіровограда і скинуті з літаків, писали листівки самі.

Листівки вночі розклеювали в місцях де збирались люди: на базарі, в лікарні, а у млині, збиралися жителі не тільки Aджамки, а й інших сіл (Веселівка, Гаївка, Червоний Яр і ін).

Пізніше брат встановив зв'язок з підпільною організацією села Веселівка, Гаївка, а після об'єдналися в Аджамську підпільну організацію, продовжуючи вести зв'язок з партизанським загоном Ворошилова через Кіровоград . Велику роботу підпільники робили зі збору зброї в місцях боїв під час відступу нашого війська і переправляли в партизанський загін.

Підпільники приймали і ховали військовополонених, направляли їх в загін. Проводилась робота щодо запобігання відправки молоді до Німеччини.

Підпільники саботували заходи по організації збору yрожаю. Під час збирання та обмолоту врожаю, виводились з ладу комбайни, двигуни. Підпільна диверсійна група Аджамки в зв'язку з підпільниками села Веселівка, Гаївка та ін. координували свої і їх дії.

Особливо підпільники посилили роз'яснювальну роботу,серед населення після перемоги нашої Армії під Москвою в грудні-січні 194 1942 рр. Люди переконалися, що німці будуть вигнанні з нашої території.

Активна робота підпільно диверсійної групи, яку проводив брат Дмитро, приводила до сказу фашистів.

Вони посилили репресії, терор проти населення, частина радянських активістів були арештовані.

Їм вдалося розгромити підпільну групу в Аджамці, а в червні були проведені арешти 1942 р. Незважаючи на звіряче катування брат не видав жодного підпільника, він мужньо загинув від фашистських катів.» На жаль Марка Пилиповича вже немає, але є його спогади.


Використані краєзнавчі матеріали аджамської сільської бібліотеки, очевидців тих подій та спогади брата Линченка М.П.".



Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар: