Згадаймо тих, ким пишається громада!
Наприкінці вересня в Україні відзначали День партизанської слави. Кожна громада, велика чи маленька, має своїх героїв, імена яких викарбувані історією і якими пишаються нащадки.
"Ми пам'ятаємо. Ми пишаємось.
22-ВЕРЕСНЯ ДЕНЬ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ
Спогади Линченка Марка Пилиповича рідного брата Дмитра Пилиповича, одного з організаторів підпільно-диверсійної організації в с. Аджамка під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.
«Линченко Дмитро Пилипович народився 1920 року в бідній селянській родині.
Батько Линченко Філіп Еніфановіч (1898-1932 р.н.) християнин, учасник громадянської війни, мав авторитет серед селян.
Мати Линченко Ірина Павлівна (1900-1990 р.н.), християнка, в 30 років залишилася вдовою з чотирма малолітніми дітьми, завдяки їй і бабусі Євдокії Іванівні, матері нашого батька, ми пережили голод 1930-1933 рр. хоч і голодували, але залишилися живі.
Мій брат Дмитро навчався в початковій школі, яку у 1938 р. закінчив з гарними оцінками. З 17 років навчаючись у школі він одночасно працював обліковцем тракторної бригади, допомагав нашій родині матеріально. В 1939 р. брат був призваний в Червону Армію, де служив м. Хмільник та м. Старокостянтинів в артилерії. З початком Вітчизняної війни з перших днів брав участь в бойових діях. Своїми знаряддями зруйнував кілька німецьких танків і багато живої сили противника.
Спочатку війна, розпочата без оголошення, для нас була невдала. Ми несли великі втрати в 1941 р. в боях, 6-а і 12-а Армії були оточені.
Брат був поранений в бою. Група бійців вирвалася з оточення і допомогла братові дістатися до Кіровограда, потім до родичів в Веселівку, а пізніше доставили в Аджамку.
Завдяки міцному здоров'ю і допомозі місцевих медиків він відновив здоров'я. З перших днів в Аджамці брат веде роз'яснювальну роботу серед населення, стверджує, що успіхи німців тимчасові, і вони будуть вигнані з нашої Землі.
На окупованій території німці встановили фашистський терор і за найменший опір був розстріл.
І тільки справжні патріоти продовжували вести боротьбу, проводити роботу і організовувати людей.
Члени групи проводили бесіди з населенням, поширювали газети, отримані з Кіровограда і скинуті з літаків, писали листівки самі.
Листівки вночі розклеювали в місцях де збирались люди: на базарі, в лікарні, а у млині, збиралися жителі не тільки Aджамки, а й інших сіл (Веселівка, Гаївка, Червоний Яр і ін).
Пізніше брат встановив зв'язок з підпільною організацією села Веселівка, Гаївка, а після об'єдналися в Аджамську підпільну організацію, продовжуючи вести зв'язок з партизанським загоном Ворошилова через Кіровоград . Велику роботу підпільники робили зі збору зброї в місцях боїв під час відступу нашого війська і переправляли в партизанський загін.
Підпільники приймали і ховали військовополонених, направляли їх в загін. Проводилась робота щодо запобігання відправки молоді до Німеччини.
Підпільники саботували заходи по організації збору yрожаю. Під час збирання та обмолоту врожаю, виводились з ладу комбайни, двигуни. Підпільна диверсійна група Аджамки в зв'язку з підпільниками села Веселівка, Гаївка та ін. координували свої і їх дії.
Активна робота підпільно диверсійної групи, яку проводив брат Дмитро, приводила до сказу фашистів.
Вони посилили репресії, терор проти населення, частина радянських активістів були арештовані.
Їм вдалося розгромити підпільну групу в Аджамці, а в червні були проведені арешти 1942 р. Незважаючи на звіряче катування брат не видав жодного підпільника, він мужньо загинув від фашистських катів.» На жаль Марка Пилиповича вже немає, але є його спогади.
Використані краєзнавчі матеріали аджамської сільської бібліотеки, очевидців тих подій та спогади брата Линченка М.П.".
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?