​Будинок культури Червоного Яру – місце, де відпочиває душа

22.09.20 10:00

Просто чи не просто розвивати культуру в селі? І чи взагалі вона потрібна і кому? Танці, співи, розважальні програми – все це відпочинок для душі у громаді Червоного Яру. І тримається на тендітних плечах Вікторії Ступнікової, завідуючої сільським Будинком культури.

Вікторія Ступнікова
Вікторія Ступнікова
- Вікторіє Петрівно, розкажіть будь ласка трохи про Будинок культури – яка його історія?

- Історія Будинку культури нашого давня і не давня. Його люди самі збудували. Після роботи ходили, робили заміс, тому він у нас незвичайний. Стіни литі, завширшки 80 см. Там взимку тепло, а влітку прохолода, надзвичайно комфортно, коли проходить концерт.

Нині у нас триває ремонт. Сподіваюся, коли ми вступимо до ОТГ матимемо більше коштів на його завершення.

Третій рік, куди б ми не стукали, не можемо завершити ремонт. Вже сільський голова казав, давайте зробимо своїми силами. Але все одно потрібні кошти. От, наприклад, ремонт сцени – це ж треба, щоб якісь спеціалісти її зробили.

Це був дуже гарний проект, зовні планувалося цікаве оздоблення. Нам зробили сучасний дах, вікна металопластикові, двері. Залишилися внутрішні роботи і то, вони вже початі, трохи ще треба було попрацювати, але закінчилися кошти.

Кошти сільської ради ми вже використали, але їх не вистачило і ми звернулися до Кропивницької районної ради, певну суму нам теж виділили. А загалом, я була ініціатором того, щоб зробити ремонт у будинку культури, працюю тут 18 років. Протягом усього цього періоду ремонт робився власними силами. Ми вдвох з художнім керівником підфарбовували, що треба, білили, мазали, підстукували і так все трималося.

Я працювала і не звертала увага, як воно у нас в середині, а потім одного разу виступала зі сцени, а захід у був у вечірній час, підняла очі догори і побачила зорі. Тоді я сама собі вирішила, що куди воно вже годиться, співаємо під відкритим небом, ще когось «привале».

- Які колективи, гуртки, об’єднання працюють у Будинку культури – назвіть будь ласка тих художніх керівників, роботою яких пишаєтеся?

- До будинку культури ходять співати жінки, ансамбль «Лілея», а також танцювальний колектив «Веселка», дітки приходять. Художній керівник – Олег Володимирович Зубило. Він займається вокальною групою, на баяні грає. У нас в селі немає розважальних центрів і кафе, тому єдине – будинок культури, куди можуть прийти всі і чимось займатися.

- Чи достатня матеріальна база? Хто допомагає? Можете назвати підприємства, установи, благодійників?

- Сільська рада нас фінансує. А коли треба кошти на проведення якихось заходів ми звертаємося у базове, на нашій території, господарство «Відродження», директором якого є Руслан Згривець. Нам ніколи не відмовляють. Але на ремонт клубу нам треба ще 150-200 тисяч. Це пристойна сума і поки що ми її знайти не можемо.

- Як нині відбуваються репетиції?

- Працювали на відкритому повітрі, а через те, що в селі зафіксували випадки коронавірусу, і це нам поки що заборонили. Як каже мій чоловік: «Червоний Яр тепер у «червоній зоні». Спочатку в нас одна вчителька захворіла, потім – інша, то люди тепер нікуди й не виходять. А село розташоване в такій гарній місцевості, живописне. І люди у нас гарні, співочі. Наша вокальна група складається з 12 осіб. І в мене душа радіє, що люди цим займаються. Постійно питають, коли репетиція. Вже були розпочали підготовку до 14 жовтня – Дня козацтва. Дві репетиції було, але тепер всі на обсервації.

А так, зазвичай, люди приходять у наш недобудований клуб і їм байдуже, в якому він стані, бо просто хочуть співати. Вони тут відпочивають душею і тілом, відволікаються від усього. Так само і дітки. Зараз от навіть не знають, чим зайнятися, бо школа на карантині. А у нас навіть підлога недороблена, діти не можуть потанцювати, пострибати. Сподіваюся, що ОТГ у нас зорганізується і з’являться кошти і ми доробимо Будинок культури.

- Вікторіє Петрівно, ви, часом, не плануєте брати участь у виборах, як активний представник громади?

- Ви знаєте, я хочу сама балотуватися у депутати, щоб бути в курсі справ і посприяти розвитку культури у нашому селі. Можливо, мене оберуть, я розраховую на підтримку громади і дуже в цьому зацікавлена. Мені не байдуже життя нашого села, бо не одне покоління вийшло з цього клубу. Я, свого часу, вела статистику, скільки пар стало на рушник у цих стінах? Я нарахувала 32. На моїх очах ці діти зростали, в школу пішли, потім повиростали, ходили гуляти, а згодом я їх одружувала.

- В яких заходах беруть участь ваші колективи?

- Наші дівчата ладні їхати, куди завгодно, аби співати. В Аджамці ми часті гості, буваємо на всіх заходах. Їздили на фестиваль «Вересневий зорепад» в Новоукраїнці, збиралися до Києва не фестиваль, але з карантином призупинили свою концертну діяльність. Зазвичай беремо участь у всіх районних заходах.

- Де берете костюми?

- Костюми нам закупила сільська рада: вишиті сорочки, спіднички. І спонсорка у нас є чудова, родом з нашого села, а нині мешкає в Кропивницькому і слідкує за нашою діяльністю – Ніна Ольшевська, дівоче прізвище Кофанова. Вона купила нам всім віночки, привезла матеріал, сказала, щоб щось пошили однакове для колективу. Також у нас прекрасний сільський голова, жодного разу не було такого, щоб не підтримав, нам з ним дуже пощастило. Це Олександр Миколайович Сосновський, який вже 20 років на чолі нашої громади.

- Які плани на осінь-зиму? Які свята і коли плануєте відзначати?

- Заходи ми завжди плануємо і проводимо. Ось на Покрову будемо вітати наших захисників. Маємо 24 учасника бойових дій на Сході. Вони не можуть бути поза увагою. Там і моя дитина є, одним із перших пішов у 2014-му році захищати кордони країни. Цих хлопців ми обов’язково вітаємо. Я знаходжу спонсорів і закуповую подарунки. Цінуємо те, що вони зробили для нашого села.

А так, традиційно, вітаємо дітей з Днем Миколая. Це тільки в Червоному Ярі є здоровенний чобіт, куди влазить два ящика цукерок. А наш сільський голова, Олександр Миколайович, бере цей чобіт і ми разом йдемо до школи і садочка і всіх вітаємо. А з дітками готуємо святкову програму.

Відзначаємо і Новий рік, збираємо всіх у спортивному залі школи, бо там встановлюється ялинка. Продумуємо програму, проводимо розіграші з подарунками. А на різдвяні свята з жінками щедруємо. Йдемо до тих, хто нас запрошує. А загалом відзначаємо всі свята, весняні, літні, осінні і зимові. Все для того, щоб наша громада не сумувала і мала можливість відпочити душею.

Записала Ася Цуркан, фото - з архіву Вікторії Ступнікової



Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар: