Голубівник із Аджамки: Улюблений той голуб, який летить додому

04.08.20 14:00

У голубівника Олександра Лебедєва з Аджамки Кіровоградського району у господі чимало сотні спортивних птахів. Каже, відколи себе пам’ятає, відтоді й захопився голубами. Чоловік знає всі секрети догляду – від того, як правильно підібрати харчування до того, як підготувати пернатих до спортивних змагань, пише газета "Кіровоградська правда".

Олександр Лебедєв, фото "Кіровоградської правди"
Олександр Лебедєв, фото "Кіровоградської правди"
– Я займаюся голубами відколи себе пам’ятаю. Дядько тримав голубів, дід. Мабуть, і я «заразився» цією справою, – розповідає Олександр. – Перша пара у мене з’явилася ще в дитячому садку. Дядько подарував. Відтоді голуби – на все життя, і коли в школі навчався, в училищі... А коли забрали в армію, мати доглядала за птахами.


На момент написання статті Олександру було 48 і він жодного разу не пошкодував, що тримає стільки голубів. Зізнається,­ вони на нього діють заспокійливо, тому ніколи не виникало бажання припинити займатися цією справою. Чоловік не уявляє свій двір без пернатих.

– Спочатку займався льотними голубами. А років із десять тому захопився спортивними. Їх відмінність у тому, що льотний голуб піднімається і літає над будинком. А спортивний, не зважаючи на дистанцію, завжди повертається додому. Тому зараз у мене лише спортивні птахи. Їх понад сотня. Породи голубів різні – ардени, штіхель, янсени, мюліманси. Янсени і мюліманси летять середню дистанцію, легко долають 300-350 кілометрів. Ардени і штихелі – далекобійні – до двох тисяч кілометрів, – пояснює співрозмовник.

Деякі поради догляду за голубами Олександр спочатку схоплював від діда чи дядька. Потім прислухався на голубиному ринку! На подвір’ї у чоловіка дві великі голуб’ятні на 30 квадратних метрів. У кожної пари – власне гніздо, у голуба – родове кільце.

– Коли голубу виповнюється п’ять днів, я чіпляю йому родове кільце. На ньому зазначено номер і рік народження. Його просто так не знімеш. Він усе життя буде з цим кільцем, – каже чоловік.

Доглядати за голубами необхідно сумлінно. У голуб’ятні має бути завжди чисто, потрібно проводити дезінфекцію, адже від цього залежить здоров’я птахів. А ще – від корму.

– Як кажуть, спортивний голуб на пшеничці і водичці летіти не буде. Потрібно, аби було хоча б мінімум 10-15 інгредієнтів – пшениця, ячмінь, кукурудза, гречка, рис, льон, насіння соняшника, просо та інше. Це все змішується і виходить корм. Я його даю голубам двічі на день, – продовжує Олександр.

Чотири роки тому Олександр вступив до клубу спортивного голубоводства. Там не лише обмінюються порадами по догляду за птахами, а й активно готують їх до змагань.

– Спочатку голубів привчають до клітки. Я саджаю їх у клітку, щоб вони посиділи у дворі. Потім виношу за двір, далі – в поле, кілометрів за п’ять. Голуб, який не привчений до клітки, рватиметься з неї і не шукатиме дім, а хотітиме на волю. А якщо голуб привчений, відповідно, у нього нервова система нормальна, отже стресу не буде, – зауважує голубівник, додаючи, що потім збільшує для голуба відстань від дому: п’ять, п’ятнадцять, двадцять, тридцять кілометрів.

Медалі Олександра Лебедєва, фото "Кіровоградської правди"
Медалі Олександра Лебедєва, фото "Кіровоградської правди"
Якщо голуб привчений до відстаней і належно підготовлений, його можна пускати на спортивні змагання, адже він уже знає, що необхідно летіти додому.

– Перші змагання на дистанцію до 140 кілометрів. Пізніше бувають різні відстані. У нас на змаганнях літають голуби з різних міст – Олександрії, Знам’янки, Кременчука, Бобринця, Добровеличківки, Долинської, – ділиться співрозмовник.

Тоді всіх голубів завантажують у машину і відправляють на певну дистанцію.

– Фіксується час і випускаються всі голуби з нашого кіровоградського клубу. У нас перша дистанція була 133 кілометри. Приблизно через дві – дві з половиною години, голуби вже були вдома. Птах має повернутися, зайти в голуб’ятню і сісти у своє гніздо. Дехто, використовує спеціальний годинник, опломбований, і за допомогою якого вираховує час польоту. У кого немає годинника, телефонує у федерацію, називає своє прізвище, номер голуба – родового і контрольного кілець. Там відбивають час, потім із усього клубу, комп’ютер підраховує і визначає переможця першої дистанції і так далі, – пояснює голубівник.

– Друзі їдуть на риболовлю, а я зустрічаю голубів. Я знаю приблизний час, коли вони мають повернутися. Дзвоню колегам із Бобринця, Долинської, Новоукраїнки і запитую, чи ще не повернулися їхні голуби. Буває немає і немає, а потім раз – і він уже позаду мене сидить. Я йому свиснув, корму насипав, щоб у голуб’ятник заходив. Потім швидко телефоную і повідомляю у клуб, – говорить чоловік.

Такі чекання Олександра не марні. Один із його голубів є чемпіоном восьмої дистанції, інший – здобув звання кращого в категорії «А». Аби спортивні голуби принесли бажаний результат у змаганнях, варто приділити увагу і селекції. Це особливий процес, коли підбираєш птахам пари. Всі результати селекції чоловік записує у спеціа­льний журнал, відзначає перший вивідок, другий і так далі.

– У журналі в мене записані всі голуби, пари, від яких беру дітей. Бачу, цього року так спаровані, тож наступного інакше підбираю. Бо так чемпіона не підготуєш. У мене у голуб’ятнях є мами, прабабусі, – говорить співрозмовник, додаючи, що найстаршому голубу – дванадцять років! – Загалом вони живуть до двадцяти років.

Олександр вічність готовий розповідати і про своє захоплення, і про своїх птахів. Каже, усі голуби в нього улюблені. Єдине, за життєвими буднями бракує трохи часу на те, щоб за ними доглядати більше.

– Улюблений той голуб, який летить додому, який вірний, – пояснює він. – У мене один вихідний, а хочеться встигнути все. Працюю на будівельній базі в ­аеропорту автовантажником. Тому, щойно з’являється вільний час, увесь приділяю своїм крилатим друзям.

Про розвиток голубівництва у регіоні Олександр Лебедєв говорить стримано – усе залежить від фінансування. В інших країнах за призові місця голубівники отримують непогані винагороди, які стимулюють розвиватися у цьому напрямку далі.

– Чи не щосуботи ми веземо голубів у Кіровоград. Збираємося під мостом, бо більше ніде нам не виділяють місця. Самі організовуємо, робимо клітки, машину наймаємо... Все вирішують фінанси. Нещодавно нас, п’ятьох голубівників із клубу, запрошували долучитися до львівської федерації, однак на все потрібні знову ж таки гроші. Зараз моє захоплення в рік обходиться приблизно в 15 тисяч гривень. Рятує, що маю пай, – ділиться співрозмовник «КП».

Та попри труднощі, голубівник із Аджамки не втрачає ентузіазму і готує своїх крилатих друзів до наступних спортивних змагань, які відбудуться буквально з дня на день.

Джерело: Кіровоградська правда



Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар: